Філософія. Людина. Сучасність.

Основные парадигмы классического и неклассического типа философствования: сравнительный анализ.

T. G. Rumiantceva — Mon, 10 Apr 2017 00:00:00 +0300

Философская классика и пришедший ей на смену новый исторический тип философствования, различаются между собой по целому ряду парадигмальных установок, определяющих как специфику задания самой проблемной сферы философского знания и способов его организации, так и стиль мышления и трактовку базовых философских концептов. Уже в философской литературе советского периода были предприняты попытки выявить и описать суть этих различий, а также предпосылки, приведшие к появлению нового типа философской рациональности.

Где и как зародится искусственный интеллект?

A. V. Belokobylskii — Mon, 10 Apr 2017 00:00:00 +0300

В середине и второй половине ХХ века кибернетики ожидали создания искусственного интеллекта в ближайшие годы. Он представлялся в виде суперкомпьютера, воспроизводящего мышление человека. Правда, к концу века надежды поубавилось, так как неслыханный прогресс в совершенствовании компьютерного «железа» так и не привел к рождению искусственного мышления и сознания. В это время (рубеж XX-XXI вв.) начала лавинообразно развиваться нейронаука и теперь создание искусственного интеллекта ожидалось именно в этой области знания. Попробуем далее посмотреть, насколько продуктивен данный путь и есть ли другие, альтернативные пути самоформирования искусственного интеллекта?

Зміни структури знання як виклик для філософії.

M. A. Lepskyi — Mon, 10 Apr 2017 00:00:00 +0300

Інститут освіти виконує ряд функцій у суспільстві, які є його суспільним призначенням. Але зміни суспільства, часто-густо, деформують призначення цього інституту, що стає викликом для філософії як перипатетики та любові до мудрості. Серед місій інституту освіти, які обґрунтовують його існування, як оператору суспільних відносин, самовідтворення суспільства у структурі знання, відтворення знань, досвіду та пам’яті людства в цілому та конкретного суспільства зокрема. Не менш важливою місією інституту освіти є формування особистості та громадянина саме цього суспільства, регіону, громади, спільноти та соціальної групи. У цьому питанні інститут освіти є транслятором інтеграції та диференціації суспільства, а структура знання визначає соціальні можливості освоєння того чи іншого обсягу знання та входження у соціальну структуру відносин. Інститут освіти виступає у якості окремого фільтру як ідентифікації, так і соціальної мобільності людей, оскільки часто-густо з інститутом освіти пов’язують отримання компетенцій, знань умінь та навичок.

Довіра як предмет філософського дискурсу.

V. I. Dodonova — Mon, 10 Apr 2017 00:00:00 +0300

Функціонування суспільства – процес складний, нелінійний, який вимагає особливого рівня рефлексії від філософів, соціологів, економістів. Те, що економічна складова відіграє велику роль в житті соціального організму, ніхто сьогодні не заперечує, але й не абсолютизує. Однак, тільки на ній варто акцентувати всю увагу? Звичайно ж ні. Існує ціла система духовних феноменів – соціальних екзистенціалів, на яких ґрунтується суспільне життя, які визначають його конфігурацію в кожному соціумі по-різному. Одним з таких екзистенціалів є феномен довіри, який одночасно виступає також і як цінність, і як чеснота, на якому будуються відносини всередині європейських держав і між ними. Більш того, сучасне суспільство з його непередбачуваністю минулого, неконтрольованістю сьогодення, невизначеністю майбутнього, з розмиванням простору безпеки, вимагає особливих культурних практик, серед яких і практика довіри.

Ментально-iсторичнi засади держави в концепції Х. Ортеги-і-Гасета.

O. S. Turenko — Mon, 10 Apr 2017 00:00:00 +0300

Спадщина Х. Ортеги-і-Гасета належить до тих вчень, яке не лише помагає осягнути причини кризових явищ сучасності, але i має практичний характер. Одним з ключових пунктом доктрини мадридця є концепт держави, який в український науці залишається не знаним. Виходячи з цього автор прагне виявити ментально-історичні засади держави в теорії іспанського філософа.

Відносини між державними та релігійними інституціями в контексті національних інтересів та безпеки держави.

L. D. Vladychenko — Mon, 10 Apr 2017 00:00:00 +0300

Проблематика відносин між державними та релігійними інституціями є актуальною впродовж всього періоду незалежності України. В основі побудови державної політики у сфері релігії наша держава керується міжнародними нормами, в основі яких є визнання рівноправності всіх релігій та максимальне сприяння діяльності релігійних організацій, що в свою чергу імплементовано до національного законодавства.

Титул і зміст збірника тез

Збірник містить тези доповідей і виступів учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Філософія. Людина. Сучасність», яка проводиться в рамках «Філософських студій-2017» у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса 4-5 квітня 2017 року. У поданих матеріалах висвітлено широке коло актуальних проблем сучасної філософії, зокрема таких її галузей як: історія філософії, соціальна і політична філософія, філософія і методологія науки, релігієзнавство, теологія, філософія освіти тощо.

Морально-інтелектуальне відродження вітчизняного суспільства - ?

V. V. Biletskyi

Запорукою майбутньої міцності українського соціуму є розвиток його морально-інтелектуального стану, що унеможливить некритичне сприйняття політичних зрадницьких позицій і відповідну поведінку на кшталт сумнозвісних «референдумів», рекрутингу у незаконні збройні формування. Метою цієї роботи є аналіз векторів позитивного впливу на морально- інтелектуальний рівень населення України – бодай у «першому наближенні».

Спорт як субстанція людської життєдіяльності.

V. Ye. Bilohur

Спорт як субстанція людської життєдіяльності направлений на посилення тілесності і духовності свого «Я», яке намагається вийти за свої межі, розширяє горизонти свого буття, фізичні і творчі можливості своєї буттєвості. Спорт – це відображення у внутрішньому духовному світі всього багатоманіття природи, краси, гідності, самоцінних, смислових засобів життєдіяльності людини, всього того, що зветься вселюдськими цінностями; це вимоги, звернені до волі; цілі, які стоять перед людиною; значущість тих чи інших факторів буття для особистості; ідеали, норми, які задовольняють потреби; почуття, що вказують на особисте самозростання особистості. Спортивні цінності виконують роль аксіологічного ґрунту вибору потреб, інтересів, переживань, цілей, планів, способів реалізації, наслідків діяльності.

Про педагогічну компетентність викладача вищого навчального закладу.

I. M. Zaviriukha

Професія викладача вищого навчального закладу – одна з найбільш творчих і складних професій, в яких поєднано науку та мистецтво. Ця професія споріднена з працею письменника (творчість у підготовці матеріалу), режисера і постановника (створення замислу і його реалізація), актора (в педагогічній діяльності інструментом є особистість викладача), педагога, психолога та науковця. Праця викладача вищого навчального закладу являє собою свідому, доцільну діяльність щодо навчання, виховання і розвитку студентів. Вона є двобічною – спеціальною та соціально-виховною, найважливішими передумовами ефективності педагогічної праці. Обидві вказані передумови потрібно розглядати у органічній єдності.

Основні інструменти маркетингової діяльності у професійно-технічних навчальних закладах.

N. M. Kolosinska

Сьогодні немає необхідності доводити, що майбутнє України багато в чому зумовлюється її системою освіти. Освіченість, компетентність і професіоналізм виступають ключовими факторами суспільного розвитку. Це всесвітньо визнаний факт. В даний час йде формування підходів і принципових позицій, послідовне накопичення, нарощування маркетингових конструкцій та інструментарію у вирішенні конкретних проблем ринку освітніх послуг. В Україні ці проблеми виникли порівняно недавно і поряд з підтримкою зустрічають нерозуміння, сумніви і навіть опір. Однак перехід до ринкових відносин в сфері освіти вже конституювався в суспільстві як факт, який відбувся і отримує все більшу основу в усіх ланках, сегментах системи освіти.

Дистанційна освіта в Україні: особливості впровадження та перспективи розвитку.

T. S. Losych

Розвиток освітньої системи в Україні має сприяти появі нових можливостей для оновлення змісту навчання та методів викладання дисциплін і розповсюдження знань; розширенню доступу до всіх рівнів освіти, реалізації можливості її одержання для великої кількості молодих людей, включаючи тих, хто не може навчатись у ВНЗ за традиційними формами внаслідок недостатніх фінансових чи фізичних можливостей, професійної зайнятості, віддаленості від великих міст, престижних навчальних закладів тощо; реалізації системи безперервної освіти «через все життя», включаючи середню, вищу та післядипломну освіту.

Управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів у сучасній загальноосвітній школі України.

L. A. Martynets

Сьогодні, коли відбуваються зміни та модернізації в галузі освіти, особлива увага звернена на роль школи, як організатора освітнього середовища для розвитку особистості. Світові тенденції розвитку середньої загальної освіти характеризуються переходом від традиційної репродуктивної моделі школи до розвиваючої конструктивної моделі, орієнтованої на результат. Оновилася й функція школи. Вона стала передбачати не тільки навчання і виховання, але й формування соціокультурних та життєвих компетентностей, розвиток соціально значимих якостей особистості. Окреслені завдання визначають мету освіти, яка полягає у формуванні такої особистості, яка буде здатна отримувати глибокі знання, професійні навички, вільно орієнтуватися, самореалізовуватися, саморозвиватися і самостійно приймати правильні, морально-відповідальні рішення в умовах мінливого світу. Безумовно, вирішальну роль у становленні особистості відіграє загальноосвітній навчальний заклад.

Формування світоглядних смислів сучасної молоді в системі вітчизняної освіти.

H. R. Petryshyn

Сьогодні чисельні системи координат, в яких відбувається творення культурного простору в Україні спонукають нас до розгляду питання формування світоглядних смислів сучасної молоді в системі вітчизняної освіти. Сталість маргінальних тенденцій суспільного життя зумовила цілий ряд змін в організації освітнього процесу, його змістовної сторони, наслідки яких ставлять під сумнів дієвість освіти як засобу створення, формування та розвитку світоглядних смислів особистості. Приводом до таких міркувань є панування фрагментарного знання в освітньому середовищі, заміщення процесу пізнання процесом оперування інформацією, неконтрольоване використання сумнівного за якістю віртуального знання, вузькопрофільна спрямованість знань відірваних від можливостей економіки забезпечити їх практичне використання, тотальне скорочення дисциплін гуманітарного циклу, активізації маргінальних типів світогляду, «втрата наукою своєї культурно-освітньої і людино творчої функції».

Прийоми організації самостійної роботи студентів фінансово-економічного профілю.

S. V. Somash

Модернізація системи вищої освіти України потребує розробки ефективних засобів формування всебічно розвиненої особистості, здатної не лише використовувати здобуті знання у професійній діяльності, а й постійно їх поповнювати. Об’єм інформації, необхідної для плідної праці та життя освіченої людини, постійно зростає. Це вимагає від майбутніх фахівців умінь самостійно орієнтуватися у всезростаючих інформаційних потоках, сприймати їх системно, здійснюючи критичний аналіз. Самостійна робота є одним з найважливіших компонентів освітнього процесу, що передбачає інтеграцію різних видів індивідуальної та колективної навчальної діяльності, яка здійснюється як під час аудиторних, поза аудиторних занять, без участі викладача, так і під його безпосереднім керівництвом.

Організаційно-методичні умови розвитку педагогічної творчості в дошкільному навчальному закладі.

T. V. Chorna

У сучасній літературі педагогічна творчість визначається як процес вирішення педагогічних завдань у змінних обставинах. Досвід творчої педагогічної діяльності – виникнення задуму, його переробка та перетворення в ідею, знаходження способу втілення замислу й ідеї – набувається за умов систематичних вправ у вирішенні спеціально підібраних завдань, що відображають педагогічну дійсність, і організації як навчальної, так і реальної професійно орієнтованої діяльності вихователя. Процес управління сучасним дошкільним навчальним закладом складний та багатоаспектний. Він включає доцільний вибір цілей та завдань; вивчення та діагностику освітньої діяльності; систему раціонального планування та проектування розвитку закладу; виявлення та впровадження перспективного педагогічного досвіду, використання досягнень науки та практики щодо формування професійної компетентності педагогів; ефективного контролю за якістю освітнього процесу.

Особливості уявлень про справедливість в середньовічній філософії.

K. P. Horbenko — Mon, 10 Apr 2017 00:00:00 +0300

У порівнянні з високорозвинутими концепціями справедливості античного часу доба Середньовіччя навряд чи може похвалитися багатоманіттям і оригінальністю поглядів на справедливість. Християнська філософія з самого початку позиціонувала себе як опозиція язичницьким вченням. Безумовно, не можна заперечувати впливу на теологічні погляди неоплатонізму, стоїцизму, Сенеки, проте щодо розуміння справедливості ми спостерігаємо різкий контраст з попередньою традицією. Якщо в межах античного світогляду справедливість розумілась як прояв космічної гармонії, то християнство ототожнювало справедливість з Богом. Саме Бог є уособленням справедливості. «А хто ж, як не Ти, Господь наш, солодкий витік справедливості, Котрий кожному віддасть за його вчинки (Мф. 16, 27) і серця скорботного і смиренного не принизить (Пс. 50, 19)» – читаємо у «Сповіді» Августина Блаженного. Визнання всемогутності Бога християнськими мислителями передбачало також прийняття Його волі та милості. Не випадково у Середні віки існував звичай вирішення суперечок між рицарями через двобої. Вважалося, що Господь сам сотворить найсправедливіший суд і виявить переможця.

Соціально-духовні засади номіналістичної течії у вірменській середньовічній філософії.

I. B. Hryhorian — Mon, 10 Apr 2017 00:00:00 +0300

Вірменська філософська думка є досить складною для сприйняття європоцентрично налаштованим дослідником. В ній, як ні в якій іншій філософській традиції, переплелися західні й східні впливи, вона відображає складну й суперечливу духовно-практичну історію нації, специфіку її ментальності. Оригінальність соціокультурного фону її виникнення та існування протягом багатьох сторіч також складає велику проблему для її дослідників. Саме розуміння всіх цих чинників у взаємодії є умовою розкриття самобутності вірменської філософії.

Суспільна уява як «тло» свідомості в концепції Ч. Тейлора.

A. Yu. Dolhochub

Одне з найвідоміших гасел студентської революції 1968-го року: «Вся влада – уяві». Паризькі бунтарі вважали уяву найбільш творчою складовою людини, яка має скеровувати всю життєдіяльність суспільства. І не даремно. Вагому роль уяві відводить у своїх роботах і відомий канадський філософ Ч. Тейлор. З огляду на те, що перед нашим суспільством стоїть купа викликів, в тому числі і питання порозуміння всіх його членів, ми вважаємо актуальним розглянути роль суспільної уяви в становленні і життєдіяльності суспільства, спираючись на роботи Ч. Тейлора.

Форма в художньому дискурсі доби модерну (становлення метаживопису).

T. O. Kozintseva

Інтерес до поняття форми на початку XX століття переміщується з філософського дискурсу в художній (О. Богомазов, К. Малевич, В. Кандинський, Д. Бурлюк, діячи ОПОЯЗу). У випадку тотальних змін та прискорення соціального руху мистецтво можна розглядати як декорацію до глобальних зрушень і така кількість модернових течій, яка виникає у цей період, пояснюється необхідністю віднайти адекватну часу форму вираження світовідчуття, світобачення.

Наукова революція нового часу та антропологічний проект Декарта.

A. M. Malivskyi

Аналізуючи чинники становлення антропологічного проекту Декарта, перш за все варто зосередити увагу на особливостях сучасного бачення його укоріненості в науковій революції. Радикальні зміни сьогодення супроводжуються істотними зрушеннями в рецепції усталеного та, здавалось б, незмінного минулого. Донедавна образ філософії Нового часу в літературі супроводжувався лише згадками про гносеологію, бездушний раціоналізм та інструментальний дегуманізований розум як провісник техногенної цивілізації. В дослідницькій літературі останнього часу все більш зримо увиразнюється тенденція тлумачення Нового часу як періоду фундаментальних трансформацій в способі людського існування, що детермінує актуалізацію проблеми природи людини. Увага до означених змін зумовлює перегляд усталених штампів стосовно техноморфного характеру філософування Нового часу. Зокрема проблематичною стає екстраполяція методології природничих наук на всі сфери реальності, включаючи суспільне життя та природу людини.

Hierarchie, samoorganizacja a sieć w ujęciu Francisa Fukuyamy.

K. Novikova

Poświęcony problemom rozwoju współczesnego etapu cywilizacji ludzkiej oraz jej wartościom „Wielki Wstrząs” Francisa Fukuyamy przedstawia schemat poznawczy, który w pewnym sensie powstaje z analizy dwóch trendów, „procesów, toczących się równolegle”. Czynniki technologiczne i gospodarcze, nowoczesne zasoby komunikacji a globalizacja produkcji spowodowały przejście krajów rozwiniętych do nowej epoki, powstania społeczeństwa zorganizowanego dookoła informacji. Jednocześnie porządek społeczny, moralny i kulturowy, stosunki międzyludzkie uległy poważnym zmianom. Zgodnie z hipotezą Fukuyamy „wraz z błogosławieństwami płynącymi z gospodarki opartej na informacji pojawiły się w naszym życiu moralnym i społecznym również pewne zjawiska negatywne”, wśród których wymienić można osłabienie więzi rodzinnych i wspólnotowych, wzrost przestępczości, kryzys zaufania do instytucji społecznych oraz „wybujały indywidualizm”.

Бачення сутності соціальних цінностей у філософській думці Середньовіччя.

I. Ya. Oleksyn

Одним з важливих викликів сучасного глобалізованого світу є необхідність усвідомлення сутності істинних та неістинних цінностей, від якого в значній мірі залежить його майбутнє. Ось чому, аналіз бачення сутності соціальних цінностей в історії соціально-філософського знання, зокрема у Середньовіччі є вкрай актуальною проблемою, що потребує свого всебічного, комплексного осмислення.

Картезіанські медитації в епоху інформаційної анархії.

M. M. Pervushyn

Тепер вже очевидно, що всесвітня мережа не виправдала покладених на неї надій, а оптимісти на зламі тисячоліть не могли уявити собі Інтернет, як арену для гібридних війн та джерело протиріччя між правом людини на свободу слова та її ж правом на особисту безпеку. Але головна проблема полягає не в цьому. Щоб її визначити, треба уважніше придивитися до попереднього випадку, коли людству вдалося вийти на новий рівень мислення.

Ф. Енгельс: філософія і світогляд.

V. Yu. Popov

Криза пострадянської філософії, зниження рівня її затребуваності як в системі сучасної системи, так і суспільстві взагалі є незаперечним фактом. Цьому сприяє ряд прикрих обставин буття й стану суспільної свідомості Однією з причин цієї кризи є відсутність переосмислення старих, ідеологічно навантажених стереотипів, успадкованих від радянських часів. Одним з найважливіших стереотипів сучасної української філософії, є тлумачення самої філософії як особливого різновиду (або типу) світогляду.

«Ідоли площі»: трансформація сенсів поняття «інтелігенція».

O. M. Rodyhina

Характерною ознакою сучасності є невпинний розвиток технологій, що обумовлюють широкий доступ до інформації. Ця обставина послугувала підставою для створення концепції інформаційного суспільства, згідно з якою основними цінностями стають знання та інформація [1, с. 202]. Втім, розповсюдженість та доступність цього ресурсу актуалізує проблеми маніпулювання суспільною свідомістю та відсутності критичного мислення. Не вміючи систематизувати, верифікувати та використовувати інформацію, сучасна людина опиняється в ситуації, що значною мірою нівелює всі технологічні здобутки в цій царині: у певному сенсі, знання стає ще більш елітарним, ніж було раніше, адже тепер противагу йому складає не лише незнання, а й псевдознання, яке є ще небезпечнішим.

Філософія народжена релігією.

O. M. Shepetiak

Особливим феноменом релігійного життя греків стала філософія. Сьогодні Грецію називають колискою філософії, а навколо питання про її виникнення сформувалося стільки легенд, що знайти правду вкрай важко. Давньогрецька філософія стала предметом найрізноманітніших спекуляцій: кожна ідеологія шукала в ній свої коріння, часто жахливо спотворюючи її сутність. Впродовж багатьох десятиліть брехлії, які намагалися знищити духовні підвалини людства і виховати атеїстично зріле варварське покоління, прокопували прірву між філософією і релігією. Саме тому сьогодні неприйнятно згадувати про філософію в релігієзнавчих дослідженнях, а в підручниках з філософії відсутні згадки про релігію.

Проблема загробной жизни в христианстве.

A. S. Akopian

Здравый подход к вопросу «Что выбрать – вечную муку или вечную скуку?» приведет, пожалуй, к выбору второго варианта, однако циничное высказывание Никколо Макиавелли, по моему мнению, имеет право на жизнь и показывает несовершенство христианской парадигмы загробной жизни. В классическом понимании хорошего современного воспитания, ребенка с самого детства приучают к соответствию общепринятым моральным принципам, доброте, честности и прочим ценностям. В качестве дополнительных устрашающих факторов используются христианские понятия «ада» и «рая» – потусторонних миров, куда отправится душа человека после его смерти.

Верую, ибо абсурдно?

M. N. Artiukhov

Религия – столь многообразный феномен жизни, который не исчезает в процессе исторического развития, а только видоизменяется под воздействием социальных и индивидуальных потребностей. Так или иначе, человек религиозен по своей природе, а вопрос об устранении религии из жизни общества является маловероятным. Ведь нет нерелигиозных людей (в широком понимании этого слова), так как каждый религиозен по-своему, иногда, утрачивая одну систему идеалов, и находится в поисках другого объекта веры. Спорт, искусство, музыка и т.д. могут также служить источником ценностей, верований и социального взаимодействия, подобно религиозным чувствам.

Юрій Лісовий – прибічник наукових підходів до реконструкції дохристиянської спадщини українства.

T. R. Bednarchyk

XX століття стало для України часом великих перемін, успіхів, контрастів, катастроф національного масштабу та соціальних експериментів. Швидкий крах християнської цивілізації та зростання національного і культурницького руху майже збіглися в часі з найгіршими сторінками панування СРСР у Східній Європі, з трагедією Другої світової війни та її наслідками. Тому рух за відродження дохристиянської духовності та культурної спадщини, який мав витоки в Україні ще до 1917 р., зміг розгорнутися на повну силу лише у другій половині XX століття у західних демократичних країнах. В США, Канаді, Великобританії, Австралії склалася традиція ретельно підтримувати право громадян на свободу слова та віросповідання. Після кількох хвиль еміграції там опинилися сотні тисяч емігрантів-українців, серед яких була достатня кількість освічених фахівців та інтелігентів. Незважаючи на досить великий вплив деяких християнських конфесій на українців, це середовище стало придатним для утворення низки самостійних організацій, які відкрито сповідували дохристиянську релігію у їх власній інтерпретації.

Інтерпретація Чеславом Станіславом Бартніком дійсності у світлі особи.

R. A. Horban

Дійсність у філософській дефініції – це об’єктивна реальність як конкретно розвинута сукупність природних й суспільно-історичних явищ чи все існуюче як результат закономірного розвитку природи, суспільства і духовної культури в її об’єктивному значенні. Дійсність розкривається як система реально існуючих фактів, усвідомлена в їх конкретно історичній взаємодії, у процесі її саморозвитку, в її конкретній сутності, так як вона складається насправді, незалежно від волі і свідомості людей. У філософсько-теологічному персоналістичному вченні нашого сучасника, католицького філософа- персоналіста, професора Ч. С. Бартніка дійсність розглядається крізь призму особи в її людських вимірах і виявах, особа в інтерпретації польського мислителя є тим мірилом, яке визначає дійсність, її буття і суть. Оскільки основні питання філософії й теології стосуються саме розуміння та тлумачення дійсності, то Ч. С. Бартнік як філософ-персоналіст і богослов, який приклав чимало зусиль для антропоцентричної переорієнтації католицизму, наполягає на тому, що дійсність можна зрозуміти тільки завдяки особі, адже поза нею немає нічого іншого, що могло б дати повне розуміння дійсності.

Діалог мусульман і християн в умовах політичних змін в Україні.

Ye. M. Hotska

Досить характерними для України, як і для Європи в її геополітичному просторі є проблеми, що пов’язані з релігією. Сьогодні особливо гостро стоїть питання “ісламського фактору”, тому тема діалогу та взаємовідносин між мусульманами та християнами є актуальною як для міжрелігійної сфери, так і сфери відносин між державою і релігійними організаціями. Тому коли ми ведемо мову про діяльність мусульманських громад на території України, важливо дослідити всі кількісні, якісні виміри цієї присутності та особливості функціонування, характер і наслідки, що можуть виникати в момент діалогу. Таким чином метою цього дослідження є здійснення аналізу процесу діалогу мусульман і християн в умовах політичних змін в Україні.

Інституційні аспекти сучасного стану православ’я в Україні.

M. B. Demianiuk

Україна – одна з найбільш релігійних країн Європи. Церква має найбільший авторитет з-поміж усіх суспільних інституцій, що вирізняє Україну від більшості країн Європи. Рівень довіри до церкви у 2016 році, за дослідженнями центру Разумкова, становить 58,6%. Цей показник знизився порівняно з попередніми роками, проте є досить високим, адже він засвідчує важливість церкви для кожного другого українця.

Історичність події христового вознесіння у богословському дискурсі.

Yu. I. Derevianchuk

У світлі богословської візії – Пасхальне таїнство є початком іншої, трансцендентної реальності, що з категорії часу – переходить у категорію надії і, в такий спосіб, певним чином виходить за межі історії. Адже, у контексті есхатологічного розуміння, події Воскресіння і Вознесіння є подіями метаісторичного характеру. Проте, цей есхатологічний процес, без сумніву, «повинен розкриватися у часі». Цей богословський дискурс, найкращим чином помітний у події Вознесіння. Адже, Вознесіння Ісуса Христа – один з найважливіших моментів історії спасіння. У Новому Завіті воно, поряд з іншими, є описане як історична подія.

Człowiek współczesny a śmierć. Рostdekadent wobec tymczasowości jestestwa.

T. M. Korczyński

Autor w swoim referacie kreuje obraz współczesnego człowieka rozumianego przez niego jako wytwór epoki postdekadentyzmu, ów postdekadent to stworzony na potrzeby egzystencjalistycznej refleksji metodologicznej i teoretycznej typ idealny, czy też zgodnie z zasadą metodologiczną Alfreda Schütza homunkulus. Postdekadent, współczesny z Zachodu odwraca się od swojej śmierci plecami, zamyka przed nią oczy refleksji, zajmując się – i to nawet żywo – umieraniem innych, tych w drugiej i trzeciej osobie.

Питання релігієзнавства в курсі історії в ЗНЗ: актуалізація.

V. Yu. Kryshmarel

Зміни, які відбуваються у світовому культурному просторі в сьогоденні, відзначені особливою роллю релігійних факторів. З одного боку, спостерігається тенденція до десакралізації щоденного життя, відділення релігійного життя від державного, проте, з іншого боку, значення релігійної самоідентифікації та культуротворчих чинників релігії, її інтегруючої та дезінтегруючої функції, особливо в світлі змін світоглядних парадигм європейського населення, є незаперечними. Відповідно, хоча конфлікти не можуть бути релігійними за своєю суттю, маючи в основі політичні, економічні тощо чинники, але значення саме релігійного чинника є одним з найдієвіших для залучення громадськості.

Prawo do zakładania organizacji religijnych i jego realizacja w ukraińskim porządku prawnym – streszczenie.

J. Nikołajew

Omawiając powyższą problematykę należy przede wszystkim zwrócić uwagę na wymogi ustawowe stawiane statutom organizacji religijnych, wśród których wymienia się przede wszystkim określenie rodzaju organizacji religijnej oraz jej przynależność wyznaniową. W dalszej kolejności ustawa o wolności sumienia i organizacjach religijnych wymaga wskazania miejsca organizacji w strukturze zrzeszenia religijnego, o ile oczywiście dana organizacja należy do niego. Następnie należy podać źródła finansowania organizacji religijnej i jej stan majątkowy, prawa organizacji do tworzenia przedsiębiorstw, ośrodków pomocy społecznej i zakładów edukacyjnych.

Християнський персоналізм у розумінні архимандрита Софронія Сахарова як дороговказ для напрямку руху в контексті духовної ситуації сучасної України.

A. M. Sydorak

Україна, знаходячись на світоглядному перетині Сходу та Заходу, у тій чи іншій мірі зазнає на собі ментального впливу цих двох світів, кожний з яких по своєму несе небезпеку духовному життю людини. Подвійний вимір цієї небезпеки полягає у розвитку двох протилежних напрямків – індивідуалізму та безособовості. Якщо індивідуалізм є більш притаманний високорозвиненим суспільствам та ментальності Заходу, то безособовістю характеризуються різного роду тоталітарні системи та ментальність Сходу. Проте, як індивідуалізм, так і безособовість, по своїй суті, не задовольняють глибинних потреб людини. Це спонукає до пошуків інших джерел. У цій перспективі важливим є звернутись до філософсько-богословської думки архімандрита Софронія Сахарова. У першу чергу йдеться про його християнський персоналізм. Саме у ньому можна знайти гідну відповідь на виклики сучасності – індивідуалізму та безособовості.

Особливості соціальної діяльності ордену Ніпподзан Мьоходзі на території України у період 2014-2017 років.

A. M. Fesenko, O. M. Bibik

Одним з актуальних питань сучасного українського релігієзнавства є дослідження впливу соціально-політичних процесів 2014-2017 років як на релігійний стан в цілому, так й на історію окремих релігійних громад. Більшість релігійних організацій сучасної України так чи інакше залучаються до соціальних та політичних процесів або шляхом прямої участі в цих процесах, або через їх рефлексію та переосмислення. Наша стаття присвячена аналізу соціальної активності ордену японського буддизму Ніппондзан Мьоходзі.

Синкретизм новітніх релігій як форма прояву постмодерністських тенденцій у релігійному процесі.

Ya. V. Yuvsechko

Природа новітніх релігій наповнена конкретним історичним та соціокультурним змістом, у них відображені ті процеси (економічні, політичні, культурні), що постають з реалій сучасної епохи. Новітні релігії вдало поєднують з ідеєю надприродного філософські, правові, політичні, моральні та культурні елементи. До релігійних вчень долучаються наукові дані про природу, суспільство, людину з метою обґрунтування своїх положень. Особливість новітніх релігій і в тому, що вони прагнуть осмислити й інтерпретувати події сучасного суспільного життя, виходячи насамперед з явищ і процесів дійсності. Тому неорелігії слід розглядати як соціокультурне і духовне явище, що має власні причини виникнення, еволюції, трансформації, і доступне науковому поясненню й об’єктивному дослідженню виключно у рамках відповідного соціального та культурного середовища з урахуванням як суспільних тенденцій, так і закономірностей розвитку релігійної сфери.

Філософські проблеми природознавства: наукова та позанаукова картини світу.

O. S. Antypova

У сучасному світі інформація перетворилася на один з найважливіших ресурсів людства, а інформаційні системи і технології – в найважливіші засоби обробки даного ресурсу. Дослідження показують, що в XXI-му столітті світ стрімко змінюється. При цьому найбільш радикальні і великомасштабні зміни відбуваються в інформаційній сфері суспільства. Ці зміни є не просто черговим етапом розвитку науково-технологічної революції, а мають глобальний цивілізаційний характер. В умовах становлення нової інформаційної цивілізації істотно зростає роль інформації і наукових знань практично в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Саме це і є головною причиною розвитку нового напряму філософського дослідження, яке отримало назву філософії інформації.

Проблема идентичности категорий «истина» и «правда».

V. Iu. Vasilenko

Казалось бы, смысл понятия «истина» является понятным и очевидным для каждого человека. Однако если попросить этого же человека дать определение истины, то сложность, безусловно, возникнет, ведь понимание это основывается, скорее всего, на чувственном, низшем уровне познания. Для многих людей истина и правда тождественны. Но так ли это? Является ли истина правдой, а правда истиной?

Синергетика як теорія саморозвитку складних систем.

V. A. Vrublevskyi

Саме ця відмінність і є вихідним принципом синергетики. В замкнутих системах процеси відбуваються в напрямку від впорядкованості до хаосу через рівноважний стан. У відкритих системах процеси протікають у зворотному напрямку, за умов, коли мимовільно утворюються з хаосу нові впорядковані структури. У замкнених системах основними характеристиками є: лінійність і рівноважний стан, а у відкритих – навпаки, не лінійність і нерівновага. Закритий вид систем класичною наукою розглядався як абсолютний тип впорядкованості світу. Синергетика, в свою чергу, розглядає відкриті системи, оскільки вони є універсальними, а процеси, що в них протікають, сприяють самоорганізації світу.

На підступах до соціальної епістемології.

H. M. Hlushkova

Сьогодні соціальна епістемологія є сукупністю різноманітних дослідницьких концепцій, які, в найзагальніших рисах можна кваліфікувати як такі, що успадковують або класичну філософську традицію, або некласичну, але так чи інакше знаходяться в стані конфронтації одна з одною. «У соціальній епістемології менш радикальної форми епістемічним агентом все ще є індивід, але в фокус поміщаються процеси засвоєння вірувань або знань, що включають соціальну взаємодію.

Постсучасні рецепції методології постмодернізму в масовій свідомості.

R. O. Dodonov

Аналіз поточних подій на Сході України та особливостей їх віддзеркалення у засобах масової інформації дозволяє зробити цікавий висновок про мобілізацію постмодернізму як засобу маніпулятивного впливу на масову свідомість. Висновки методологічних шукань Жана-Франсуа Ліотара, Жіля Дельоза, Жана Бодрійяра, Жака Дерріди тощо несподівано актуалізувалися в «гібридному» контексті, який не був передбаченим жодним з цих мислителів. Не є таємницею, що ставлення до постмодерністської філософії в середовищі вітчизняних інтелектуалів завжди було, як мінімум, обережним. З недовірою ставилися вони до методології деконструкції, з підозрою – до текстологічного, номадологічного, шізоаналітичного, наратологічного, генеалогічного, симулятивного проектів-версій.

Психологія сім’ї в рамках філософського знання.

O. A. Posvistak

Вивчення закономірностей становлення психології сім’ї як галузі наукових знань є актуальним завданням, вирішення якого забезпечить дослідника надійною теоретичною основою, яка сприятиме вирішенню нагальних практичних завдань. Перші наукові теорії сімейних стосунків сформувалися в руслі філософії. З огляду на це актуальним видається дослідження зародження психологічних знань про сім’ю в рамках філософії. Становлення психології сім’ї як наукової галузі почалося після становлення самої психології як науки.

Про особливості термінологічної семантики у суб’єктивному контексті побудови наукового знання (на прикладі концепцій О.М. Леонтьєва та С.Л. Рубінштейна).

V. O. Pronina

Доречно відзначити, що назва даного есе є тавтологічною, тому що семантику ми розглядаємо за традицією логіків-семантиків починаючи з Петра Іспанського (Іван ХХІ), які семантику розглядали як контекстний смисл, але здається доречним підкреслити абсолютну унікальність тих гносеологічних добутків, які створює вчений розум. Крім того, у роботі свідомо не проводиться поняттєвий аналіз використаних термінів, через особливості встановленого формату викладу.

Феномен західної алхімії в діалектичному розвитку: «консервативне новаторство».

K. M. Rodyhin

Один з класичних новочасних підходів до розгляду феномену алхімії, запропонований М. Бертло, передбачає погляд на «герметичне мистецтво» алхіміків як своєрідний місток між минулим та майбутнім, магією та наукою. У самовизначеннях алхімії вона фігурує як «наука», «мистецтво» та «філософія» (іноді водночас), а у внутрішньому вимірі феномена проявляються два виразні тренди – ірраціонально-міфологічний та раціонально-«науковий» (у найширшому розумінні середньовічної scientia, не тотожної сучасній науці). Розглядати їх слід комплексно, оскільки редукціоністське нехтування тими чи іншими тенденціями внутрішнього виміру феномена алхімії становить для дослідника ризик хибної модернізації чи архаїзації загальної картини явища. Співвідношення раціонального та ірраціонального в алхімії набуває різних конфігурацій, оскільки феномен зазнає соціокультурних трансформацій, зберігаючи, однак, характерну периферійність і містико-езотеричний характер.

Альфред Міле про нейрофізіологічні експерименти Лібета і Хейнса та свободу волі.

D. P. Sepetyi

Науковцями й філософами широко обговорюються результати кількох нейрофізіологічних експериментів, які нібито, згідно з розтиражованим тлумаченням, доводять неіснування свободи волі. Найвідоміший з них – експеримент Бенджаміна Лібета. У процесі цього обговорення було висловлено чимало аргументів, які, на мою думку, переконливо свідчать про те, що нічого такого результати цих експериментів насправді не доводять. Насамперед, я звернув би увагу на аргументацію американського філософа Альфред Міле, лаконічно й доступно сформульовану у книзі 2014 р. з промовистою назвою, «Вільний».

Стилизация информационного пространства как способ социализации индивида.

L. V. Khengi

Постиндустриальная эпоха диктует новые системы ценностей и меняет мировоззрение современного человека. Глобализация, интеграционные процессы, мультикультурализм, тотальное смешение культур и народов стирает границы и разрушает привычные схемы реализации индивида и его социализации. Былые агенты социализации и идентификации, характерные для индустриального общества. Все важные для человека сферы деятельности изменены в связи с перемещением индивида в информационное пространство. Поиск и освоение новых средств социализации в условиях постоянного воздействия на сознание различных по качеству и интенсивности информационных потоков связан с рядом рисков, а именно: быть поглощённым агрессивным виртуальным пространством; утратить возможность самостоятельного мышления и как следствие воспроизводить чужеродные навязанные и неосознанные смыслы. Данные процессы могут привести, в том числе, к внутреннему отторжению и бунту неприятия процесса социализации, и как следствие – невозможности осуществления самоидентификации.

Соціальність в контексті парадигми складності.

L. D. Bevzenko

Про складність, складні системи, складнісно-системне мислення ми зараз чуємо все частіше і вже не лише в рамках філософських розвідок. Парадигма складності починає впевнену експансію на різні дисциплінарні майданчики, спонукаючи до продукування нових концептуальних пропозицій, зокрема, і в рамках соціологічних пошуків. Але, говорячи, «складний світ», «складні соціальні системи», що ми, власне, маємо на увазі? І тут однозначності у відповідях очікувати важко. Найчастіше за цим стоїть інтуїція багатовимірності, множинності зв’язків і т.і. Простіше кажучи, складність неявно переводиться в кількісний вимір. Але, думаю, що це не зовсім так. Між простим і складним має бути принципова і очевидна різниця.

Філософія повільного життя.

D. H. Bohuto

Існує ціла філософія Повільного Життя і велика кількість людей, які просувають ідеї такого життя в різних країнах. Коли у 1986 році в Італії, на одній з центральних площ Риму відкрився Mcdonald’s, ентузіасти виступили з акцією протесту. На противагу fast food вони пропонували концентруватися на якісній, «повільній» їжі. Так почався цілий рух під назвою slow food, а потім воно переросло в цілу філософію – slow life. Вона має на увазі – жити і отримувати задоволення від всього, що ви робите, будь то робота, прибирання або шлях на роботу. Основні принципи, які дозволяють залишатися щасливим, здоровим і енергійним в будь-якій ситуації, до неподобства прості.

Національне лідерство як філософська проблема (на прикладі постаті генералісимуса Франсіско Франко).

N. I. Boiko

Сучасний політичний контекст глобалізованого світу є плідною нивою для дослідників соціальних зрушень та перетворень, але він також стає і причиною розпачу для істориків. Настала ера пост-істини («post-truth» – це слово та явище стало словом 2016 року за версією Оксфордського енциклопедичного словника англійської мови), головними рисами якої є повна суб’єктивність в судженнях та вчинках, факти вже нікого не цікавлять. Ми стаємо свідками дійсно непересічних подій, спіраль гегелевської історії зайшла на нове коло та повернула на історичну арену активних політиків-популістів, які ставлять інтереси своєї нації понад інтереси глобальних наднаціональних утворень на кшталт НАТО, ЄС або Транстихоокеанського партнерства. Це довів не лише Brexit, але й обрання на посаду президента США Дональда Трампа, який зробив гаслом своєї програми «America first – Америка на першому місці».

Проблема міжцивілізаційної взаємодії у посттойнбіанській філософії історії.

Yu. M. Brylo

Проблема взаємодії цивілізацій є однією з найбільш актуальних у філософії історії і особливо у її постнекласичних проявах, адже саме через неї вирішуються задачі побудови періодизації світового історичного процесу, обґрунтування його континуальності чи визначення домінуючих факторів, що сприяють дискретності. Мета мого виступу полягає у визначенні особливостей рішення проблеми міжцивілізаційної взаємодії у теоретичних побудовах представників посттойнбіанської філософії історії.

Кіно як філософська парадигма та стиль сучасного життя суспільства.

O. V. Herbich

Кінематографія – це філософський феномен та першочерговий атрибут соціального життя більшості людей сьогодення. Саме цим сьогодні можна пояснити шалену популярність різноманітних серіалів, коли люди в усьому світі чекають виходу нової серії «Гри престолів» або «Шерлока», відсуваючи всі свої справи на потім та зосереджуючись на ідеальних екранних образах, з якими вони себе ідентифікують. У цьому розрізі, проблема «маленької людини» набуває з кожним днем все більше аспектів та нових напрямків, що є досить важливим з точки зору філософського аналізу.

У пошуках «ідеального міста», або історія вигнання людини з публічного простору.

K. L. Hurzhy

Інтенсивна світова урбанізація призвела до того, що зараз немає майже жодної суспільно визначної події, яка б відбувалася поза міським простором. З іншого боку, сучасна Інтернет-епоха залучає людину до глобальної мережі та інформаційного простору. Кожен може поставити хештег солідарності (накшталт #je suis charlie, #je suis volnovakha) – соціальні мережі зробили ці дії також соціально значними. З одного боку, вони дозволяють транскордонно залучитися до події, а з іншого – це результат витіснення людини з простору в якому вона стверджувала себе в громадянських діях. Втраті людиною «права на місто», як не дивно, початок поклали винайдення просторових еталонів та цілком романтичне бажання людини жити в «ідеальному місті».

До питання про роль міфів в легітимації насилля.

D. R. Dodonov

Новітні форми організованого насилля у ХХІ століття обумовлюють необхідність дослідження процесів у інформаційно-духовному житті соціуму, які активно використовуються для легітимації насилля в очах світового співтовариства. Під «насиллям» у самому широкому сенсі цього слова розуміється, з одного боку, невиправдане, несправедливе використання сили для вирішення певних соціальних завдань, що зазвичай призводить до перекручення поставлених – навіть шляхетних – цілей, а, з іншого, примус, до якого вдається особа, група, держава для досягнення поставленої мети. Це використання сили пов’язане з прямим заподіянням фізичного, психічного чи морального збитку іншій особі або державі чи погрозою такого заподіяння. Насилля реалізується через дію, що не отримала схвалення від об’єктів, на які вона спрямована, їх права та інтереси ігноруються.

Ціннісні виміри становлення громадянського суспільства в Україні.

O. O. Zaslavska

Фундамент, який закладається у процесі становлення громадянського суспільства, базується на загальнолюдських цінностях, в яких втілені потреби та інтереси людства. Людина є найвищою цінністю суспільства, тобто вона стоїть на вершині ціннісної ієрархії і є причиною та наслідком будь-яких суспільних процесів. Від її діяльності залежить «якість» суспільства, і, навпаки, суспільство передбачає «якість» самої особистості, бо без неї неможливе існування суспільної взаємодії та суспільних інститутів. Розвинене громадянське суспільство створює умови для формування вільної і свідомої особистості з почуттям власної гідності, але, головне, і саме потребує таких особистостей. Цінності – це елементи культури, що регулюють перебіг процесу задоволення потреб і реалізації інтересів, в основі яких лежать архетипи культури, які закарбовані генетично і є корінням ірраціональних рушійних сил життєдіяльності народу. Поведінка людини зумовлюється потребами та інтересами. Потреби можуть бути задоволені, а інтереси реалізовані в різні способи за допомогою різних засобів.

Афілійованість учасників державних закупівель як прояв особливостей ментальності українців.

T. S. Kalinichenko

Афілійована особа – це юридична або фізична особа, яка може впливати на діяльність суб’єкта, оскільки володіє часткою його капіталу або є членом органів правління. Наприклад, афілійованою особою компанії може бути член ради директорів, виконавчий директор тощо. Афілійована фірма – це фірма, яка підпорядковується більш великій, або є її філією. Така фірма може вести власну господарсько-економічну діяльність, але всі ключові питання будуть вирішуватися у головній керуючій фірмі. Поняття «афілійованість» набуло поширення через низку скандалів-викриттів у бізнесі, сфері освіти, закупівель, будівництва та ін. Все частіше поняття «афілійовані особи» вживають з негативним відтінком, оскільки під ним розуміють учасників або фірми, які мають дієві важелі тиску на юридичну особу, але при цьому приховують свою присутність в його господарській діяльності.

Віртуальні аспекти функціонування українського суспільства.

O. V. Kyrnytskyi

Феномен віртуального переходить до сфер тих технологічних досягнень, поява яких вторгається до найдрібніших і найбільш особистих сфер нашого соціального буття. Постійне технічне вдосконалення, оновлення, ускладнення соціального простору вимагає від дослідників переосмислювати віртуальне як онтологічний феномен, який перманентно присутній в соціальному. Бурхливий розвиток комунікаційних технологій створив передумови для однобокого виміру віртуального, який оперує виключно його похідними: «віртуальна реальність», «віртуальний простір», «віртуальний симулятор» без філософського осмислення віртуального всередині структур соціального як наявності в потенційності, вірогідності, можливості за певних умов.

Гібридна війна в умовах інформаційного суспільства.

H. Ye. Kovalskyi

Всебічне поширення інформаційних технологій та утворення нового типу суспільного устрою, який отримав назву «інформаційне суспільство» зумовлює використання відповідних технологій в усіх сферах життя, зокрема й у військовій. Е. Тоффлер говорить, що війни в інформаційну добу розвитку людства спричинені найважливішим ресурсним елементом – інформаційним, а перемагає в них той, хто використовує здобутки нової цивілізації. В свою чергу Дж. Арквілла підкреслював, що в нових умовах функціонування мережевих складових підкорити будь-яке суспільство стає можливим у разі контролю наративу характерному цьому середовищу. Наратив формує складові елементи, структуру і світоглядну модель світу. Тому розуміти інформацію необхідно не тільки як трансляцію, але й як організуючу складову системи. Сучасний розвиток світового суспільства показав першорядне місце інформації та знання, відтіснивши інші домінанти – землю і промисловість.

Соціокультурне буття в конструктах пограничного.

M. V. Kolinko

Пограниччя сучасною соціальною філософією розглядається як територіально, так і процесуально. Взагалі, поняття граничного простору може бути осмислено при залученні і вирішенні проблеми межі і місця, тому наші розвідки почнемо з аналізу синонімічних понять «межа», «границя», «кордон», «фронтир». Переважно ці поняття характеризують феномени модерного світу, вони обумовлені його правилами, але сьогодні процеси глокалізації заново залучають до них увагу науковців, а в певних контекстах виводять з другорядних просторових форм в актуальні патерни і ключові елементи постмодерних розвідок. Наступною причиною, що актуалізує тему пограниччя у філософії, є своєрідна субстанціалізація межі в контексті розгляду буття «Між». Щоб зняти абсолютизацію границі як «третього», існуючого за межами «свого» і «іншого», необхідно поставити умови її існування, де перехрещується територія свого та іншого і розгортається інтеркультурний простір. Культурні прориви відбуваються саме на межі культур, коли суб’єкти однієї культури виявляються в поле іншої. Перетин ідентичностей на кордонах є джерелом народження нових соціокультурних феноменів.

Соціальний капітал як перспективний концепт дослідження українського суспільства.

O. P. Konotopenko

Соціальний капітал – складна концепція в сучасній соціальній науці. Поняття представлене множиною визначень, іноді цілком відмінних змістовно. Проте, сучасний стан дослідницької програми соціального капіталу засвідчує тенденції до консенсусу щодо способу функціонування та наслідків соціального капіталу (позитивних та негативних), адже соціальний капітал передбачає інвестування з метою отримання вигод в майбутньому. Джерела цієї ідеї можна знайти у Алексіса де Токвіля, Георга Зіммеля, Еміля Дюркгайма і Макса Вебера. За Бурдьє, соціальний капітал є продуктом суспільного виробництва, засобом досягнення групової солідарності. В такому розумінні він виступає не тільки і не стільки причиною економічних вигод, скільки проявом соціально-економічних умов та обставин, є груповим ресурсом і не може бути виміряний на індивідуальному рівні.

Постидеологическая эпоха: Европа и разрушенное будущее.

V. S. Levitckii

Состояние современной эпохи характеризуется страхом, отчаянием, неопределенностью. Кто-то может сказать, что это характерно только для локальностей военных конфликтов, природных катаклизмов либо социальных катастроф. Но тогда почему главными европейскими донорами для отрядов ИГИЛ являются наиболее развитые страны ЕС, или почему все большее количество жителей «первого мира» впадают в депрессию, «заставив» ВОЗ признать ее (депрессию) болезнью. Другие, наоборот, могут сказать, что всегда так было: и «абсурд» Ф. Кафки, и «заброшенность» М. Хайдеггера, и «бессмысленность» А. Камю, и «тошнота» Ж.-П. Сартра – все это поэтико- философское выражение и осмысление того же самого. Чувство оставленности пред-/ межвоенного поколения действительно является чуть ли не сущностной его характеристикой, но каждый из авторов попытался хотя бы обозначить свой вариант выхода, обосновывая шанс на надежду, конструируя свой вариант «гуманизма». Сегодня же, в первую очередь, мы имеем дело с совершенно иной интеллектуальной атмосферой.

Проблема формування демократичних політичних цінностей у трансформаційному суспільстві.

N. V. Liutko

Алгоритм структурних змін до оцінки ситуації в Україні засвідчує, що наша країна поки що не досягла рівня прийняття рішень стосовно фундаментальних цінностей. Якщо цивілізаційна ідентифікація тією чи іншою мірою визначається твердженням (хоча б декларативним) про європейський вибір, то культурна і національна ідентифікація в Україні ще не завершена. Про що, зокрема, свідчить гострота мовного питання, суперечливість оцінок історичного минулого, незавершеність процесу культурної ідентифікації, певна розмитість ціннісних орієнтирів. Метою нашого дослідження є виявлення специфіки формування демократичних політичних цінностей у трансформаційному суспільстві.

Феномен бездомності у глобалізованому світі.

O. P. Masiuk, K. V. Volobuiev

Активізація мобільності трудових ресурсів в глобальному просторі, майже вічна актуальність «квартирного питання» та складність перерозподілу впливу над об’єднаними територіями вносять новий зміст у розуміння бездомності людини. Відчуття дому, власного коріння та сім’ї є однією з базових складових гармонійного існування. Узагальнене уявлення про дім дорівнює батьківщині та має викликати почуття безпеки, благополуччя та життєвого балансу. В сучасних умовах людина вимушена жити зі швидкістю вітру. Сприйняття дому формується навколо власного «Я» та пересувається разом з людиною. Бездомність змінює свій зміст. Вона стає не тільки соціальною проблемою, але й нормою життя в сучасному суспільному просторі.

До проблеми культур-антропологічного виміру феномена «примус».

E. A. Melnyk

У проблемному полі сучасної екзистенції людини зосереджені основні інтенції сутнісного змісту людського життя, моральні та ціннісні орієнтири людської особистості. Людина сьогодення в аспекті вимушеного співжиття й узгодженні приватних інтересів, зазвичай конкуруючих між собою, в існуючій плюралістичності людських інтеракцій частіше зазнає різноманітних засобів впливу та маніпуляції. Оскільки реалізація професійного функціонування особистості пов’язана з інституційними стосунками, які є системою прийнятих видів діяльності соціальних спільнот, норм і цінностей, що гарантують стандартизовану поведінку їхніх членів, вирішують конфлікти, забезпечують стан рівноваги між різними прагненнями індивідів та груп, доцільним є дослідження чинників впливу на особистість та маніпуляції, які мають місце у діловому спілкуванні. Саме одним з таких є примус як різновид психологічного впливу на людину, сутністю якого є приховане чи відкрите керування її поведінкою, спонукання до виконання необхідних для маніпулятора дій.

Отчуждение как проблема личностного бытия в условиях современного мира.

A. A. Mikhailovskii

С усилением процессов глобализации, в условиях современного мира человек сталкивается с целым рядом вызовов на всех уровнях своего биологического и социального бытия. Особенно остро эти вызовы стоят по отношению к самой личности человека. Не смотря на то, что в качестве основных идейных достижений современной техногенной цивилизации провозглашаются гуманизм и ценность отдельного индивида, сущность цивилизации данного типа такова, что для ее функционирования и развития требуется стандартизация и унификация, что в первую очередь сказывается на личностных аспектах жизнедеятельности субъекта. Условия современного мира создают среду, в которой для человека практически не остается пространства для личностного взаимодействия с социумом и творческой самореализации. Под трудовую деятельность отводится основная часть жизнедеятельности субъекта, то есть свободного от труда времени остается только на сон и на восполнение затраченной энергии, а возможный отдых стандартизирован. Сама работа зачастую являет собой не способ выражения личных качеств и способностей, а просто необходимое, неинтересное и монотонное занятие. В подобных условиях все больше становится очевидной проблема отчуждения. Целью данной статьи является анализ феномена отчуждения как основного фактора обуславливающего бытие личности в условиях современного мира.

Ідеологічні аспекти консолідації як основи буття українського суспільства.

S. O. Mofa

В умовах сьогодення йдеться не тільки про вибір перспективних шляхів подальшого розвитку України, але і про саме існування її як незалежної, суверенної держави, як особливого суб’єкта культурного, цивілізаційного простору. Знаходження нових можливостей мобілізації всіх ресурсів для захисту та ефективного розвитку українського суспільства потребує особливої уваги, насамперед, до «людського фактору», до залучення позитивних аспектів мотивації поведінки членів спільноти, актуалізації ідеологічних чинників. Зважаючи на те, що кожна людина вкорінена в різні соціальні, етнічні, релігійні та інші структури, які формують її сутнісні характеристики, то цілком закономірно постає питання про якісну визначеність українського суспільства та про ступінь інтегрованості його членів. Для того, щоб суспільство могло ефективно відповідати зовнішнім та внутрішнім викликам, які наразі є надзвичайно інтенсивними, – необхідний усвідомлений національний консенсус і солідаризація між членами суспільства у фундаментальному баченні ключових шляхів організації співжиття. Отже, саме в такий спосіб може бути представлена проблема пошуку шляхів консолідації українського суспільства в сучасних умовах та синтезу національної єдності, як ключового фактору його буття та розвитку.

Спіраль еволюційної революції.

M. A. Ostapenko

Країни, в яких еліти досягли певного рівня зрілості та відповідальності, ідуть шляхом еволюції. В його суті безліч реформаторських, а інколи революційних суспільних змін, методів та технологій. Зазвичай, реформи, що дають якісний стрибок розвиненим країнам, базуються на базових моральних нормах – відповідальності представників істеблішменту перед рядовими громадянами та високим рівнем довіри простих людей до своїх представників в усіх гілках влади – уряді, політичних партіях, судовій системі, армії та ЗМІ. Відносна рівність усіх, від мільярдерів до безхатченків перед Законом і відносна невідворотність покарання, незалежно від соціального статусу є тими самими базовими правилами гри і роблять таке суспільство максимально налаштованим на пошук сталих форм розвитку. Знаменита ленінська формула революційної ситуації «верхи не можуть, а низи не хочуть», через систему Законів, спрямованих на підтримання здорового глузду і справедливості, функціонує за правилом «низи довіряють, а верхи намагаються виправдовувати довіру». Це формат «РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ», завдання якого гармонізувати істотні історичні зміни при наявності суспільного консенсусу між народом та елітою.

Миротворення як опір інформаційній війні.

I. O. Pavlenko

З розвитком сучасного інформаційного світу глобальні економічна та політична системи почали набувати різноманітних мінливих та сталих якостей, з’явилися процеси, що регулюються через поінформованість, обізнаність фактами, ідеями, подіями, слухами суспільства завдяки мережевим засобам зв’язку, що пронизували усі сфери життя світового суспільства. Третя хвиля інформаційного суспільства започаткувала формування нової інформаційної системи устрою світу, відбулася зміна провідних геополітичних та геоекономічних позицій. Виникли нові методи воєнних дій і засоби досягнення миру під час воєнного протистояння. Тому, необхідно визначити, яким чином жорстке управління та стратегічне воєнне мислення ХІХ та ХХ століття передали естафету сучасним інформаційним видам боротьби, які мають вплив і на подальший розвиток суспільних відносин та механізм миротворення в соціальному світі.

Філософська проблема війн і миру крізь призму поглядів Т. Блера.

P. A. Polishchuk

Починаючи і античних часів і до сьогодення, філософія накопичила широке коло глобальних проблем людства. Одним з ряду актуальних питань у цьому ключі є проблема миру і війни. Людина завжди прагнула до вирішення конфліктів цивілізованим шляхом. Проте, не всі суперечки можливо розв’язати ненасильницькими методами. В усьому світі філософи та науковці пропонували свої способи часткового вирішення питання миру та війни, оскільки розв’язати його у повному обсязі практично неможливо.

Człowiek a wojna: wybrane filozoficzne i polemologiczne koncepcje.

R. Łukasz

Współcześnie możemy zaobserwować zapotrzebowanie na analizę problemów wojen i konfliktów zbrojnych w interdyscyplinarnym ujęciu, między innymi w perpektywie filozoficznej i polemologicznej. Wielu naukowców i specjalistów z zakresu badań nad bezpieczeństwem i obronnością nieustannie poszukuje odpowiedzi na pytanie w jakim stopniu polemologia pomoże lepiej zrozumieć współczesną wojnę. Teoretyczne podstawy polemologii i filozofii powinny być wykorzystywane do wzbogacania wiedzy o wojnie, konfliktach zbrojnych i pokoju.

Концепт соціального здоров’я в інформаційних війнах.

O. S. Sorokina

Поняття здоров’я є основоположним для функціонування будь-якого організму, як індивідуального, так і суспільного. Невід’ємною його складовою відповідно до визначення ВООЗ є соціальне благополуччя, яке базується на здатності підтримувати та відтворювати конструктивні соціальні відносини. У ХХІ столітті, з поширенням практик застосування інформаційних впливів, особливо під час перебігу військових конфліктів, мішенню агентів інформаційного впливу починає виступати саме система соціальних відносин, що має наслідком появу та поглиблення деструктивних процесів у соціальному організмі, порушення його цілісності та дає змогу говорити про втрату соціального здоров’я як в конкретних спільнотах, так і в суспільстві в цілому. Метою роботи є виділення «точок» інформаційного впливу, які під час інформаційних війн виступають мішенями агресивних дій з метою подальшої дезінтеграції соціальних відносин та їх наслідків для соціального здоров’я країни.

Досвід війни та пам'ять про війну як чинники формування ідентичності населення Донбасу.

D. M. Tytarenko

Події останніх трьох років стали часом глибоких і неоднозначних суспільно-політичних процесів як в Україні загалом, так і на теренах окремими регіонів, зокрема Донбасу. Вони актуалізували та модифікували багато стереотипів та уявлень про «своє» та «чуже», сформували в багатьох «образ ворога», зрештою знайшли свій вияв у психологічних, світоглядно- ціннісних установках понад 6 мільйонів місцевих мешканців, для яких період 2014-2017 рр. позначився передусім новим, досі невідомим воєнним досвідом. Саме він став для декількох мільйонів людей до певної міри спільним переживанням, яке завжди відрізнятиме їх від тих, хто не відчув вплив війни.

Інформаційне суспільство: від становлення до зрілості.

I. Yu. Chaika

Світова спільнота сьогодні являє собою простір полілогу, в якому здійснюється взаємодія, що перебігає, переважно, на комунікативному рівні. Кристалізація світових соціальних інститутів не завжди супроводжується формуванням відповідних організацій, що забезпечують виконання інституціональних функцій. Навіть якщо такі організації утворюються, вони являють собою рівнопокладені центри сили, які володіють різним ресурсом впливу на окремі суспільства, що втім не визначає можливість для них зайняти зверхнє чи підпорядковане місце у ієрархії з іншими. Світова спільнота розглянута в такому контексті виглядає як абстракція, насправді не будучи такою. Фактично посилюється роль інформаційного рівня взаємодій, на якому відбувається регламентація, обґрунтування, а в деяких випадках й легітимація матеріально-енергетичних взаємодій (справедливим буде зазначити проте і наявність подекуди фактичної розбіжності між змістом матеріальної взаємодії і його відображенням на інформаційному рівні, який сприймається суспільною свідомістю). Сьогодні стала очевидною перевага інформаційної складової діяльності людей над всіма іншими її формами і компонентами. У сучасному світі знання й інформація породжують нові знання. Функціонування описаних вище феноменів є результатом становлення інформаційного суспільства, як нового історичного типу соціальності, що характеризує як окремі суспільства, так і світову спільноту загалом. В цьому контексті актуальним стає питання визначення критеріїв розвиненості (зрілості) інформаційного суспільства.

Міфи в структурі історичної пам’яті та процес націоналізації історії.

O. A. Shtokvysh

Актуальність проблеми історичної пам’яті пов’язана з болісними процесами пошуку національної ідентичності у нашому суспільстві. Минуле не дише скріплює українську націю, але й розколює її. По суті, маємо підстави говорити про множинність пам'ятей про минуле, при чому, часто – про наявність «непримиримих» пам'ятей. На перший погляд здається: як таке можливо? Адже минуле – це об’єктивні факти. Як же спогади про них можуть бути настільки різними, що їх носії готові знову узятися до зброї, щоб тепер відстоювати свою «правду»? Насправді проблема криється у природі колективної (суспільної) пам'яті.

Напрями використання статистичного аналізу в дослідженнях корупції в державі.

Yu. O. Yatsyna

Дослідженням корупції займаються більшість гуманітарних та соціальних наук, в тому числі, юриспруденція, історія, соціологія та, навіть, філософія. Державна корупція, як один з найвищих рівнів корупції, є невід’ємною складовою будь-якого політичного аналізу. Так, пошук в базі даних одного американського університету за ключовим словом «корупція» дав понад 60 000 відповідей. Однак, адекватного глибокого та всебічного розгляду дане явище не отримало досі. Це зумовлює постійний інтерес до його вивчення та, водночас, невизначеність щодо інструментарію та методів дослідження.